Як завести перші 50 швидких кодів

Найпоширеніша помилка — спроба внести кілька сотень товарів за один присід. Через дві-три години всі виснажені, система готова наполовину, а наступного ранку знову з'являється паперовий список. Звідти повернутися дуже важко: команда вирішує, що «ця нова штука все одно не працює».

Весь асортимент вам не потрібен. У пересічному невеликому магазині приблизно половина денних продажів припадає на п'ятдесят-шістдесят товарів — і це саме ті, які шукає касир: випічка, молоко, кава, безалкогольні напої, тютюн і кілька сезонних позицій.

Які п'ятдесят товарів ідуть першими?

Обирайте за кількістю штук на день, а не за маржею чи вартістю запасу. Дешевий рогалик, проданий двісті разів на день, з'їдає значно більше часу касира, ніж дорога позиція, продана раз на місяць.

1. 1Випишіть те, що пробиваєте найчастіше. Є звіти з каси — почніть із них; немає — касири продиктують з пам'яті.
2. 2Додайте вагові товари й позиції без штрихкоду — саме їх шукають найдовше.
3. 3Додайте все, про що постійно питають новачки. Це товари «а що це таке».
4. 4Сезонні та разові позиції поки що залиште осторонь.

Яким має бути хороший швидкий код?

Хороший код короткий і однозначний. У більшості магазинів вистачає трьох-чотирьох цифр: достатньо комбінацій і все ще один рух під час набору. Якщо в магазині вже є коди, залиште їх — переучувати вивчені цифри означає марнувати сили.

Чому важлива фотографія

Назва допомагає лише тому, хто вже знає товар. Новий колега не розрізнить, чи корж на прилавку зі шкварками, чи із сиром, — а ціни різні. З фотографією поруч із кодом упізнавання стає зоровим, а не словесним.

Перший тиждень

1. 1День 1 — внесіть п'ятдесятДвоє людей, дві години. Один читає зі списку, другий набирає. Не застрягайте на цінах, яких поки що немає.
2. 2Дні 2–3 — стежте, чого бракуєКоли покупець просить те, чого немає, касир додає це однією кнопкою, поки товар у нього в руках.
3. 3Дні 4–7 — налаштуйте вибранеУсе, що трапляється щодня, іде до вибраного — один дотик.
4. 4Тижні 2–3 — рештаПовний асортимент збирається сам, без вечорів за набором.

Що буде, якщо внести двісті кодів одразу?

Це найпоширеніша помилка, і вона завжди походить із добрих намірів. Власник сідає тихого недільного пообіддя й завантажує весь асортимент, бо «якщо вже почали, доробимо». Через два тижні система повна кодів, якими ніхто не користується, а пошук став повільнішим, ніж на початку.

Річ не в кількості, а в тому, що коди повільних товарів ніхто не запам'ятовує. Код, який набирають двічі на місяць, лишається рівно таким же повільним, наче його немає, — але при цьому займає місце в списку, випадає в пошуку й витісняє товари, які справді важливі. П'ятдесят добре дібраних кодів роблять магазин швидшим, ніж двісті вивчених наполовину.

Хто веде список і як часто?

Список швидких кодів — жива річ. Змінюються сезони, відпадає постачальник, новий товар раптом стає загальним улюбленцем. Якщо в списку немає господаря, за пів року він застаріває, і команда тихо повертається до пошуку — і тоді система вже нічого не пришвидшує, а просто існує.

1. 1Призначте відповідального. У більшості магазинів це власник або керівник магазину, а не вся команда.
2. 2Раз на місяць порівнюйте найпродаваніші товари зі швидкими кодами.
3. 3Усе, що потрапило до першої двадцятки без коду, код отримує. Усе, що не продавалося місяцями, може його втратити.
4. 4На зміні сезону чекайте більшого перетасування: влітку морозиво й безалкогольні напої, взимку гарячі напої та випічка.

Підсумок

Перші п'ятдесят швидких кодів — не канцелярське завдання, а рішення про те, які п'ятдесят товарів заслуговують на найкоротший шлях до каси. Складіть список за реальними продажами, тримайте коди короткими й однаковими, додайте фотографію та переглядайте список раз на місяць. Тоді за рік система буде такою ж швидкою, як першого тижня.